Юридична компанія

9:00 - 18:00

Працюємо з Пн по Пт

+380970792155

Facebook

Instagram

YouTube

Активи за чужим дорученням.

Incolanse LTD ООО «Инколанс» ТОВ «Інколанс»

Запровадження кримінальної відповідальності за незаконне збагачення та процедури спеціальної конфіскації нагадує біг по колу. Спочатку вносяться зміни до законодавства, а потім оскаржується їх конституційність. Наразі забіг пішов на друге коло…

Друга спроба

Нагадаємо, що кримінальну відповідальність за незаконне збагачення ввели ще в листопаді 2015 року. На той час це була одна з головних вимог Європейського Союзу для отримання Україною безвізу. Проте через 2 роки група народних обранців звернулася до Конституційного Суду з проханням перевірити ст.3682 Кримінального кодексу на відповідність Основному Закону.

У лютому минулого року КС визнав цю статтю неконституційною. У своєму рішенні єдиний орган конституційної юрисдикції звернув увагу на те, що визначені в статті положення порушують презумпцію невинуватості, принцип юридичної визначеності, та на питання щодо зворотної дії в часі даної норми для притягнення суб’єктів до кримінальної відповідальності.

Разом з тим 31.10.2019 Верховна Рада нового скликання прийняла закон №263-IX, який повертає кримінальну відповідальність за незаконне збагачення (ст.3685 КК). Також були внесені поправки до законодавства щодо конфіскації майна в порядку цивільного судочинства.

Здавалося б, на цьому й усе, але ні. На початку серпня народні депутати вчергове звернулися до КС із поданням, в якому доводять, що низка положень Кримінального процесуального кодексу, в яких згадується інститут спеціальної конфіскації, суперечить стст.1 і 3, чч.1, 2 ст.8, ст.21, чч.2, 3 ст.22, чч.1, 4, 6 ст.41, ст.58, ч.2 ст.61, ч.1 ст.62 та ст.64 Конституції.

У другому поданні нардепи попросили КС перевірити на конституційність стст.961 і 962 КК. Зокрема, посилаються й на рішення КС від 27.02.2019 №3-р/2020.

Нарешті, у третьому поданні серед іншого оскаржується конституційність як ст.3685 КК, так і ст.290 Цивільного процесуального кодексу, а також окремих положень закону «Про запобігання корупції» в частині заповнення декларацій та моніторингу способу життя суб’єктів декларування.

«Цивільна конфіскація»

По суті, інститут спецконфіскації є додатковим заходом конфіскації. Такий спосіб позбавлення права приватної власності в положеннях Конституції не передбачений. А тому наявність у КК такого інституту, як спец конфіскація, має всі шанси нівелювати конституційні гарантії недоторканності права приватної власності й зазіхнути на основні права та свободи людини.

Частково з такими обґрунтуваннями можна погодитися. Наприклад, формулювання «перевищення законних доходів» виписано досить розмито, оскільки незрозуміло, за який саме період такі доходи потрібно буде враховувати. Адже майже неможливо встановити обсяг отриманого доходу уповноваженої особи та її родини за час такого набуття.

Саме тому є підстава вважати, що викладені в ст.3685 КК норми дозволяють поширювати свою дію на діяння, які вчинені до моменту набуття нею чинності, а отже, не відповідають ст.58 Конституції. Бо ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх учинення не визнавалися законом як правопорушення.

Проте законодавець змінив підхід до конфіскації майна, унісши зміни до цивільного законодавства. Саме тому акт слід розглядати в основному як закон «цивільної конфіскації». Унесені зміни до цивільного судочинства дають змогу державі звертатися до Вищого антикорупційного суду з позовом щодо конфіскації незаконно набутого майна.

При цьому, якщо враховувати норми цивільного судочинства, відповідач повинен спростувати це твердження. А отже, тим самим нівелюється принцип презумпції невинуватості, а конфіскація майна може відбутися без притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Юридична невизначенність

Але й тут законодавець не зміг чітко викласти норму, порушуючи принцип юридичної визначеності. Адже відповідно до ст.3685 КК та ст.290 Цивільного процесуального кодексу під набуттям активів розуміється їх набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що це здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Незрозумілість полягає в тому, хто та яким чином має довести, що таке набуття здійснено за чиїмось дорученням. Адже з приписів закону однозначно не випливає порядок такого доведення: чи воно повинне здійснюватися в межах одного провадження з притягненням особи до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, чи порядок доведення в кримінальному та цивільному провадженнях буде різним.

Також неоднозначність викликає й застосування поняття «доручення». Адже, наприклад, Цивільний кодекс визначає умови та порядок укладення цивільного договору доручення.

Разом з тим принцип презумпції невинуватості порушують норми ст.3685 КК. Так, положення щодо доведення окремих фактів набуття активів (зокрема фактів набуття активів за дорученням особи або можливості прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження активами) створює для особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обов’язок доводити протилежне. Тобто доводити свою непричетність до активів іншої людини, що суперечить цьому принципу.

Таким чином, підстави для оскарження нововведень є, і їх чимало. Головне, аби розгляд подання знову не дістав політичного забарвлення та не перетворився на популізм. Проте фінальну крапку, а можливо, й чергову кому в цьому питанні поставить лише КС.

P.S. Усі три подання розподілені різним суддям-доповідачам КС. Не виключено, що всі вони будуть об’єднані в одне провадження, що потребує окремого рішення. Та нині більшість суддів КС перебувають у відпустках і повернуться до засідань уже після Дня незалежності.

Оставить отзыв

Leave a feedback

Залишити відгук