Юридична компанія

9:00 - 18:00

Працюємо з Пн по Пт

+380970792155

Facebook

Instagram

YouTube

Боротьба з дезінформацією.

Incolanse LTD ООО «Инколанс» ТОВ «Інколанс»

Живучі в час інформаційної епохи, коли з’явилась можливість оперативно отримати будь-яку інформацію з Інтернету, та без перешкод її поширювати, люди зіткнулося з проблемою вибору достовірної інформації.  Хвилі неперевірених даних,фейків та дезінформації подекуди можуть мати й більш серйозніші наслідки, такі як розпалювання ворожнечі та ненависті в суспільстві,маніпулювання громадською думкою і т.д.

Саме з метою забезпечення реалізації прав громадян на доступ до достовірної збалансованої інформації, Міністерство культури молоді та спорту України запропонувало свій «рецепт» боротьби з дезінформацією.

Вище зазначений  документ викликав суспільний резонанс та отримав шквал критики з боку ЗМІ, журналістів, та медіа експертів, які занепокоєні планами влади встановити жорсткий контроль над свободою слова та друком в Україні.

В проекті закону досить розмито визначений сам термін «дезінформація» . Відмічають,  що дезінформацією може бути «недостовірна інформація з питань,що становлять суспільний інтерес, зокрема стосовно національної безпеки, територіальної цілісності, суверенітету, обороноздатності України, права українського народу на самовизначення, життя та здоров’я громадян, стану довкілля».

Тобто,  журналістські матеріали, наприклад, щодо викриття корупційних схем в армії або щодо реінтеграції тимчасово окупованих земель можуть з легкістю підпадати під це визначення та мати негативні наслідки для їх авторів. Законотворцю слід конкретніше прописати поняття «дезінформація» .

Законопроектом пропонується розділити журналістів на три категорії: журналіст, професійний журналіст та поширювач масової інформації. На відміну від журналіста,  професійний журналіст буде більш захищеним, адже тільки він зможе застосувати норми ст.. 171 ККУ , щодо перешкоджання журналістській діяльності. Такий розподіл має дискримінаційні ознаки, оскільки раніше зазначена стаття поширювалась на всіх без виключення журналістів.

Окрім цього, професійні журналісти мають бути членами новоствореної Асоціації професійних журналістів, до якої також є багато питань. Поширювачіами масової інформації – можуть бути як юридичні так і фізичні особи, які створюють, збирають та поширюють масову інформацію. Водночас, масовою інформацією планується визначити таку інформацію, яка є доступною для необмеженого чи невизначеного кола осіб або до якої можливо отримати доступ будь-якій особі з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором.

Документом також передбачено створення в Україні нового органу – Уповноваженого з питань інформації. До його обов’язків входитиме: реагування на заяви щодо дезінформації. У разі ознак її наявності вони будуть звертатися до правоохоронних органів та суду, та здійснюватимуть всебічний моніторинг інфопростору. Призначати уповноваженого буде Кабінет Міністрів. Він повинен мати достатньо міцну автономію та незаангажованість від інших державних органів.

Ще однією новелою в законопроекті є запровадження електронної системи довіри. Саме ця система допоможе Уповноваженому автоматизувати виявлення дезінформації, та на її базі створити індекс довіри. Індекс  довіри показуватиме громадянам, наскільки джерело цієї інформації дотримується усіх необхідних стандартів.

Окремо хочеться зупинитись на темі відповідальності за дезінформацію. Напевно, це найдискусійніші норми законопроекту, які запроваджують  величезні штрафи та кримінальну відповідальність для журналістів.  Наприклад, якщо суд визнав факт дезінформації, але після цього вона мінімум три рази була розповсюджена протягом року – передбачено штраф у 4,7 млн. гривень та 9,4 млн. гривень у разі якщо таку інформацію не було спростовано. У разі якщо ЗМІ встановило собі індекс довіри, який не відповідає дійсності – його оштрафують  на 94 460 тис. гривень. А мінімальний штраф за розповсюдження дезінформації становитиме 23 615 тис. гривень.

Звичайно, на фоні доволі спірних моментів, плюси в законопроекті присутні. По-перше, це усвідомлення владою того, що проблема з дезінформації в Україні –  є, і з цим явищем планують рішуче боротися, про що свідчить підписаний указ Президентом  України «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» .  По-друге, це посилення відповідальності за перешкоджання роботі професійних журналістів. Наприклад, за вилученні у журналіста зібраних даних або за умисне перешкоджання їх діяльності, на правопорушників накладатимуть штраф від 51 000  до 85 000 тис. гривень та від 170 000 до 340 000 тис. гривень, якщо це було скоєно групою осіб. За погрози журналістам також буде передбачено позбавлення волі. Зокрема, за нанесення тяжких  тілесних ушкоджень журналісту передбачається  позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.

Ще один з плюсів законопроекту, є криміналізація так названих «бото-ферм». Законопроектом передбачено, що за умисне масове розповсюдження дезінформації, за допомогою комп’ютерних програм, ботів, фейкових акаунтів і т.д. наступатиме кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років та від 5 до 7 років за повторний злочин.  А тих, хто буде фінансувати масову дезінформацію – позбавлятимуть волі на строк від 3 до 5 років.

Підсумовуючи все вищевикладене, розуміємо що законопроект наразі потребує всебічної дискусії з залученням  представників ЗМІ, журналістів, правозахисників та експертів в медіа середовищі. Боротися з дезінформацією вкрай потрібно, особливо в сучасних реаліях різних гібридних війн, але не шляхом втручання держави у діяльність ЗМІ,  впливанням на медіа-контент, та тиском на незалежну журналістську діяльність в країні. Адже, саме популяризація високоякісної та незалежної журналістики дозволить зміцнити медійний простір, та дієво протистояти дезінформації та «фейкам».

Оставить отзыв

Leave a feedback

Залишити відгук