Ольга Драчевська — Засновник та генеральний директор Юридичної компанії «Інколанс»: Ратифікація Стамбульської конвенції, як вагомий крок України до єдиної Європи.

Ратифікація Стамбульської конвенції, як вагомий крок України до єдиної Європи.

Як відомо, нещодавно Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС. Таке визнання європейської спільноти – вкрай важливе для нашої країни, яка сьогодні воює за свою незалежність, за своє європейське майбутнє. Це чіткий сигнал, що Україна на вірному шляху, на шляху до єдиної Європи.

Разом з тим, за декілька днів до історичного рішення Європарламенту, Верховна Рада України проголосувала за Закон України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи щодо запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» 2319-IX[1] (далі за текстом – Стамбульська конвенція, Конвенція). Ратифікація Конвенції продемонструвала єдність України у дотриманні і повазі до прав людини перед нашими партнерами. Це в черговий раз доводить те, що українці – сучасна європейська нація, яка не має нічого спільного з пережитками радянського минулого.

Проте, дехто з насторогою сприйняв ратифікацію, адже маніпуляції навколо Конвенції точилися вже не перший один рік. Наприклад, у 2016 році, парламентарі провалили відповідне голосування, так і не дійшовши згоди через поняття «гендер» і «сексуальна орієнтація». Свої застереження неодноразово висловлювали й представники Ради церков України. Тож пропоную разом розглянути основні положення Конвенції та чому її ратифікація є важливою для України.

Слід почати з того, що Стамбульська конвенція була відкрита для підписання з 11.05.2011 року[2]. Того ж року Україна приєдналася до неї, проте ратифікувала її тільки 20.06.2022 року та стала 36 країною яка це зробила. Відповідний Закон України 2319-IX Президент України підписав 21.06.2022 року, а набрання чинності, відбудеться 02.07.2022 року. Документ охоплює низку заходів із запобігання та протидії насильству, захисту його жертв, переслідування та покарання кривдників. Згідно з Конвенцією насильство стосовно жінок є видом дискримінації та порушенням прав людини.

З кожним роком все більше жінок зіштовхується з проявами домашнього насильства. Так за офіційними даними Департаменту комунікації МВС України, у 2021 році до поліції про домашнє насильство заявили на 56% більше громадян, ніж у 2020 році[3]. Ратифікація Конвенції має сприяти підвищенню рівня запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, забезпеченню гарантій захисту прав та інтересів таких осіб та належному реагуванню на випадки такого насильства, наданню допомоги постраждалим.

Проблема полягала й у тому, що жінки-жертви насильства не знали як їм діяти у таких випадках, як фіксувати такі злочини, куди та до кого звертатися. Згідно ст. 22 Конвенції України має створити спеціалізовані служби підтримки жінок для всіх жінок – жертв насильства та їхніх дітей[4]. Окрім цього, ст. 23 Конвенції передбачено створення легкодоступних притулків для надання безпечного розміщення жертв, особливо жінок та їхніх дітей. В таких службах та притулках людині будуть надавати фахову підтримку та дієву допомогу.

Щодо питання моніторингу виконання Конвенції, то у ст. 66 Конвенції зазначено, що Україна, як сторона угоди, має створити спеціальний орган – групу експертів з дій проти насильства стосовно жінок (далі за текстом – ГРЕВІО). ГРЕВІО складається мінімум з 10 членів і максимум з 15 членів з урахуванням гендерного та географічного балансу, а також багатодисциплінарної експертизи. Цей орган уніфікує у собі повноваження та обов’язки передбачені Конвенцією.

Що однією новелою є й те, що завдяки ратифікації угоди, жертви отримають право вимагати компенсацію від осіб, що вчинили будь-яке з правопорушень, установлених відповідно до Конвенції.

Також важливо зазначити, що згідно ст. 55 Конвенції «провадження ex parte та ex officio» Україна забезпечує, щоб розслідування або кримінальне переслідування правопорушень, установлених відповідно до статей 35(фізичне насильство), 36(сексуальне насильство, у тому числі зґвалтування), 37 (примусовий шлюб), 38(каліцтво жіночих геніталій) та 39 (примусовий аборт та примусова стерилізація) цієї Конвенції, не залежать цілком від повідомлення або скарги, поданої жертвою, якщо правопорушення було вчинено цілком або частково на її території, і щоб провадження могло продовжуватися навіть, якщо жертва відкликає свою заяву або скаргу. Тобто, навіть якщо жертва насильства, під тиском, забрала свою заяву про злочин, її все одну мають розслідувати. До того ж неважливо хто саме заявив про домашнє насильство, чи це зробила сама жертва чи хтось інший. Маленька ремарка, багато з вищезазначених правопорушень взагалі не було криміналізоване в українському законодавстві(проте варто згадати про Закон України 2227-VIII[5]) або не мало законодавчого закріплення.

Щодо питання про «гендерну рівність», яке чи не найбільше бентежило противників ратифікації Конвенції, то хочу Вас заспокоїти, адже для нашого законодавства поняття «гендер» не є новелою. Наприклад, у ст. 2¹ Кодексу законів про працю України[6] зазначено, що забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці залежно від гендерної ідентичності. Також багато хто маніпулює над тим, що Конвенція захищає лише права жінок. Це хибна думка, адже у ст. 4 Конвенції чітко зазначено, що виконання її положень передбачає захист прав жертв насильства будь-якої статі, гендеру, віку, сексуальної орієнтації, переконань, походження та стану здоров’я.

Підбиваючи підсумки хочу зазначити, що попереду Україну чекає довгий шлях імплементації положень Конвенції у своє законодавство. Багато роботи вже зроблено, нагадаю, що у 2018 році набув чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 2229-VIII[7], який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству. У 2021 році набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі» № 1604-ІХ[8], який дає змогу постраждалій особі отримати відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих унаслідок домашнього насильства. З огляду на те, що до ратифікації Конвенції не всіх правопорушників можна було притягнути до кримінальної відповідальності за відповідні злочини, можу спрогнозувати, що законодавець серйозно візьметься за зміни чинного Кримінального кодексу України. А головне, пам’ятайте, що домашнє насильство не можна замовчувати, воно потребує ефективного реагування і скоординованих дій! Бережіть себе та своїх близьких!

1. Закон України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи щодо запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» 2319-IX(Електронний ресурс) //сайт Верховної Ради України. – Режим доступу https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2319-IX#Text
2. Notification of renewal of a reservation and of communication(Електронний ресурс) //сайт Верховної Ради України. – Режим доступу https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1374881
3. Катерина Павліченко: у 2021 році до поліції про домашнє насильство заявили на 56% більше громадян (Електронний ресурс) //Портал МВС. – Режим доступу https://mvs.gov.ua/uk/press-center/news/katerina-pavlicenko-u-2021-roci-do-policiyi-pro-domasnje-nasilstvo-zayavili-na-56-bilse-gromadyan
4. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (офіційний переклад) (Електронний ресурс) //сайт Верховної Ради України. – Режим доступу https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1374880
5. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (Електронний ресурс) //сайт Верховної Ради України. – Режим доступу https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2227-19#n41
6. Кодекс законів про працю України (Електронний ресурс) //сайт Верховної Ради України. – Режим доступу https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text
7. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 2229-VIII(Електронний ресурс) //сайт Верховної Ради України. – Режим доступу https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text
8. Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі» № 1604-ІХ (Електронний ресурс) //сайт Верховної Ради України. – Режим доступу https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1604-20#Text