Юридична компанія

9:00 - 18:00

Працюємо з Пн по Пт

+380970792155

Facebook

Instagram

YouTube

Правове регулювання банківської діяльності в Україні

Incolanse LTD ООО «Инколанс» ТОВ «Інколанс» відкритий банкінг

Правове регулювання банківської діяльності в Україні

Актуальність теми. Ефективне функціонування банківської системи залежить від належного нормативно-правового регулювання.  В умовах євроінгреційних процесів особливої актуальності набуває питання приведення вітчизняного банківського законодавства у відповідність до міжнародних стандартів. Саме тому аналіз правового регулювання банківської діяльності посідає одне з провідних місць у дослідженнях вітчизняних науковців та практиків.

У науковій літературі дослідженню правового регулювання банківської діяльності приділяли увагу такі науковці: О. П. Орлюк, М. В. Старниський, М. І. Савлук, О. І. Лаврушин, О. А. Костюченко, О. В. Понеділко, К. Гавальда, С.С. Савчук, Н.А. Фукс та ін.

Метою статті є дослідження становлення і розвитку правового регулювання банківської діяльності в Україні.

Виклад основного матеріалу. Відправною точкою становлення правової регламентації банківської діяльності в Україні можна вважати Декларацію про державний суверенітет України від 16.07.1990, якою, з-поміж іншого, проголошено економічну самостійність України. Самостійність держави у вирішенні питань економічного розвитку є складовою частиною такої сторони державного суверенітету, як незалежність у внутрішніх справах[1].

Важливим кроком у встановленні правової регламентації банківської діяльності стало прийняття Закону УРСР «Про економічну самостійність Української РСР» та Закону УРСР «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.1991, який визначав правову основу діяльності Національного банку України та комерційних банків, включаючи правовий статус та функції Національного банку України, порядок створення та припинення діяльності банків, перелік банківських операцій, право клієнтів на вільний вибір банку[2].

До важливих нормативно-правових актів, які регулювали банківську діяльність, також належали Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. № 1201-XII, Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII та ін.

Також слід відмітити Програму надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України та виходу її з кризового стану, затвердженою Постановою Верховної Ради УРСР від 03.07.1991, якою було передбачено зменшення наполовину в 1991-1992 рр. процентних ставок за банківські кредити підприємствам, які нарощують потужності по виробництву продовольства і промислових товарів народного споживання, наданню платних послуг населенню з компенсацією витрат банків Міністерством фінансів УРСР, та Декрет Кабінету Міністрів України від 09.12.1992 № 5-92 «Про звільнення суб’єктів господарської діяльності від сплати процентів за кредити та від відповідальності за прострочення їх погашення» На виконання Указу Президента України від 02.11.1993 № 502-93 «Про додаткові заходи щодо вдосконалення валютного регулювання» було тимчасово припинено валютні торги на Українській міжбанківській валютній біржі, а також заборонено проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на інших біржах і в кредитно-фінансових установах. Операції з купівлі-продажу іноземної валюти на Українській міжбанківській валютній біржі були відновлені лише 01.10.1994 на підставі Указу Президента України від 22.08.1994 № 457/94[3] .

Важливе значення для розвитку банківської діяльності України відіграли Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 № 762/96, Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14.06.1994, а також Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-ХІV та Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-ІІІ.

Протягом 90-х рр. XX ст. відбувалося нормативно-правове та інституціональне становлення вітчизняної банківської системи, питанням розвитку банківського законодавства у цей період часу приділялося недостатньо уваги, тому тривалий час базовим нормативно-правовим актом лишався Закон України «Про банку і банківську діяльність» 1991 р. Внаслідок практичної відсутності системи спеціальних законів, спрямованих на регулювання банківської діяльності, утворився правовий вакуум, який НБУ довелося заповнювати своїми нормативно-правовими актами. Фактично така ситуація змусила центральний банк держави самотужки вирішувати питання, що входять до його компетенції, однак ще не врегульовані чинним законодавством, й порушувати таким чином ст. 92 Конституції України[4].

З 2000 року спостерігається усталена тенденція розвитку та вдосконалення банківського законодавства. Так, Верховна Рада України приймає у новій редакції Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-III, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2346-III, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. № 2664-III, Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20 вересня 2001 р. № 2740-III (втратив чинність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 р. № 4452- VI) та інші закони. Значення наведених законодавчих актів для розвитку банківської системи важко переоцінити[5].

Важливе значення для банківської системи України відіграло прийняття Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28.11.2002 № 249-ІV, що діяв до 06.02.2015, а також Законів України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 р. № 898-IV, «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 р. № 979-IV, «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 р. № 1255-IV , «Про фінансовий лізинг» у редакції Закону України від 11 грудня 2003 р. № 1381-IV та ін. Варто згадати Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV та Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV.

Протягом 2008-2010 рр. Верховною Радою України переважно приймалися законодавчі акти, спрямовані на подолання наслідків фінансової кризи у банківському секторі та економіці загалом. До них, зокрема, слід віднести Закони України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31 жовтня 2008 р. № 639-VI, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 р. № 661-VI,«Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 р. № 800-VI, «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 23 червня 2009 р. № 1533-VI, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків» від 24 липня 2009 р. № 1617-VI. Серед вказаних законодавчих актів варто відмітити Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів», на підставі якого у сукупності з відповідними Постановами Кабінету Міністрів України та НБУ було запроваджено процес капіталізації українських банків, у тому числі за участю держави[6].

У 2012 році було прийнято Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VІ, згідно з яким від Національного банку України до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були передані повноваження по виведенню неплатоспроможних банків з ринку, в тому числі із запровадження тимчасової адміністрації та призначення ліквідатора. При цьому Національний банк України продовжує виконувати функції з банківського регулювання та нагляду, в тому числі здійснює посилений нагляд за діяльністю проблемних банків та затверджує програми їх фінансового оздоровлення в межах встановлених часових обмежень. Передача повноважень із виведення неплатоспроможних банків із ринку спеціальному органу відповідало Директиві Європейського парламенту та Ради 94/19/ЄС «Про схеми гарантування депозитів» від 30.05.1994[7].

Суттєве погіршення фінансово-економічної ситуації в Україні в 2014-2015 рр. виявило системні проблеми в банківському секторі економіки, що частково виникли у зв’язку з недосконалістю банківського законодавства. Слабка інституційна спроможність Національного банку України, зокрема слабка функціональна та фінансова незалежність центрального банку, недостатня ефективність банківського нагляду, відсутність у структурі Національного банку України органів, які б здійснювали ефективний нагляд за системою внутрішнього контролю, відсутність у Національного банку України доступу до державних реєстрів, відсутність стратегії капіталізації банків призводило до того, що більшість проблем, з якими зіткнувся банківський сектор в 2014-2015 рр., не були виявлені та попереджені заздалегідь. Слабкі вимоги до розкриття структури власності банків призводили до того, що станом на кінець 2013 р. Національний банк України володів інформацією про реальних власників менш ніж третини всіх діючих банків[8].

З 2014 р. було прийнято ряд нормативно-правових актів, серед яких Закон України «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків» № 78-VІІІ, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розбудови інституційної спроможності Національного банку України» від 18.06.2015 № 541-VІІІ, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов’язаних із банком осіб» від 02.03.2015 № 218-VІІІ, що посилив вимоги до розкриття структури власності банків. Крім публікації інформації про власників істотної участі, від банків відтепер вимагається оприлюднювати інформацію про ключових учасників банків, тобто фізичних осіб, які прямо або опосередковано через інших юридичних осіб володіють корпоративними правами в банку[9]. Також Законом розширено перелік пов’язаних з банками осіб, встановлено жорсткі обмеження щодо проведення операцій між банками та пов’язаними особами лише на поточних ринкових умовах, передбачено цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність пов’язаних із банками осіб за доведення банку до неплатоспроможності, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банків, а також їх обов’язок відшкодувати завдану банку шкоду. Відповідні зміни спрямовані на виконання принципів 5 «Критерії ліцензування» та 20 «Операції з пов’язаними особами» Основних принципів ефективного банківського нагляду Базельського комітету.[10]

З метою посилення функціональної та фінансової незалежності Національного банку України було змінено порядок перерахування прибутку Національного банку України – новий порядок передбачає першочергове спрямування прибутку на формування загальних і додаткових резервів регулятора та заборону на авансове перерахування прибутку до Державного бюджету України. Розширено повноваження Ради Національного банку України: зокрема, за Радою закріплено функцію щодо здійснення нагляду за системою внутрішнього контролю Національного банку та можливість створення за рішенням Ради аудиторського комітету Національного банку. Передбачено право регулятора мати доступ до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначені зміни спрямовані на виконання вимог принципу 2 «Незалежність, звітність, наявність ресурсів та юридичний захист органів банківського регулювання та нагляду» Основних принципів ефективного банківського нагляду Базельського комітету.[11]

Важливий вплив на розвиток банківського права України мало укладення в 2014 році Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, стаття 133 якої передбачає поступове приведення законодавства України у сфері регулювання банківських та інших фінансових послуг до acquis communautaire Європейського Союзу (acquis ЄЄ) починаючи з дати підписання Угоди[12].

У травні 2015 р. було прийнято Постанову Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 312 «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні». Відповідні положення  спрямовані на виконання «Загальних вимог до регулювання та нагляду за діяльністю внутрішньодержавних системно важливих банків», прийнятих Базельським комітетом в 2012 р.[13]

Разом із тим значна частина роботи з приведення банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України до міжнародних стандартів ще попереду. З-поміж перспективних напрямків слід відзначити необхідність регуляторної апроксимації банківського законодавства України до законодавства Європейського Союзу, лібералізації фінансових ринків та набуття режиму внутрішнього ринку з ЄЄ у сфері фінансових послуг, зняття адмі­ністративних обмежень для забезпечення вільного руху капіталу, вдосконалення спеціальних вимог до капіталу, ліквідності та інших показників на основі «Базелю III», переходу до ризик-орієнтованого банківського нагляду та вдосконалення принципів корпоративного управління в банках.[14]

Отже, з часу проголошення Україною незалежності відбулися істотні зрушення в становленні і розвитку банківського законодавства України. Як вважають науковці, етапним моментом стало прийняття 7 грудня 2000 року Закону України “Про банки і банківську діяльність”, який, в цілому, відповідає міжнародним стандартам у сфері банківського регулювання, у тому числі, рекомендаціям Базельського комітету з банківського нагляду та директивам Європейського Союзу (ЄС) з питань координації діяльності кредитних установ. Цей закон визначив і врегулював основні засади створення, реорганізації, діяльності, відновлення платоспроможності та ліквідації банків, здійснення нагляду за ними, а також порядку застосування до них відповідних заходів впливу. Таким чином, його можна розглядати як рамковий законодавчий акт, що визначив ключові засади функціонування банківської системи України.[15]

Проведений аналіз законодавства дає змогу говорити про наявність значної кількості нормативно-правових актів, що регулюють банківську діяльність. Однак, не зважаючи на це, банківське законодавство потребує змін, удосконалення. Зокрема фахівцями у банківській сфері анонсовано необхідність підготовки проєктів нових законів “Про фінансові послуги та діяльність з надання фінансових послуг”, “Про страхування” та “Про кредитні спілки”, впровадження законодавчих змін щодо розвитку вторинного ринку непрацюючих кредитів. Нормативно-правові акти, які регулюють банківську діяльність також потребують подальшої гармонізації відповідно до європейських стандартів.

На нашу думку, в першу чергу, особливу увагу слід приділити розробці стратегічного документу щодо подальшого розвитку банківської системи та діяльності банків в Україні. Таким документом може стати “Стратегія розвитку банківської системи та діяльності на період до 2030 року”. Вказаний документ має бути розроблено та затверджено на державному рівні. Він має бути спрямований на вдосконалення роботи банківської системи України, підвищення довіри до неї з боку населення та зовнішніх інвесторів.

Серед першочергових завдань подальшого вдосконалення законодавчого регулювання у сфері банківської діяльності слід відзначити необхідність забезпечення прозорості функціонування банків, вдосконалення регулювання виведення з ринку неплатоспроможних банків та недопущення їх для подальшого надання банківських послуг, вдосконалення правового регулювання щодо поводження з непрацюючими кредитами.

 

Анотація

У статті проаналізовано розвиток правового регулювання банківської діяльності з часів незалежності України. Акцентовано увагу на нормативно-правових актах, які зіграли основну роль у регулюванні банківської діяльності.

 

 

Sumarry

The article analyzes the development of legal regulation of banking activity since the independence of Ukraine. Emphasis is placed on regulations that have played a major role in regulating banking activities.

 

Використана література:

  1. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм / В.М. Шаповал. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 560 с.
  2. Савчук С.С. Становлення правової регламентації банківської діяльності в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. №2. Том 1. С.91-96
  3. Фукс Н.А. Банківська система України: правові аспекти становлення та розвитку в сучасних умовах. Правове регулювання економіки. 2015. № 15, С.72-87
  4. Річний звіт Національного банку України за 2015 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=34667022
  5. Прийняття закону про посилення відповідальності власників банків – найголовніша реформа сьогодення [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу https://old.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=15141180
  6. Core principles for effective banking supervision [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : https://www.bis.org/publ/bcbs230.pdf
  7. A framework for dealing with domestic systemically important banks [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : https://www.bis.org/publ/bcbs233.pdf
  8. Нагребельний В.П. Законодавство про банківську діяльність: перспективи та напрямки розвитку [Електронний ресурс] – – Режим доступу до ресурсу : https://forinsurer.com/public/03/04/08/392
  9. Сус Л.В., Онищук М.О. Функціонування державних банків на ринку банківських послуг України. Наукові горизонти. 2019. № 4 (77). С.67-76

[1] Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм / В.М. Шаповал. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 560 с.

[2] Савчук С.С. Становлення правової регламентації банківської діяльності в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. №2. Том 1. С.91-96

[3] Савчук С.С. Становлення правової регламентації банківської діяльності в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. №2. Том 1. С.91-96

[4] Фукс Н.А. Банківська система України: правові аспекти становлення та розвитку в сучасних умовах.  Правове регулювання економіки. 2015. № 15, С.72-87

[5] Фукс Н.А. Банківська система України: правові аспекти становлення та розвитку в сучасних умовах.  Правове регулювання економіки. 2015. № 15, С.72-87

[6] Фукс Н.А. Банківська система України: правові аспекти становлення та розвитку в сучасних умовах.  Правове регулювання економіки. 2015. № 15, С.72-87

[7] Савчук С.С. Становлення правової регламентації банківської діяльності в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. №2. Том 1. С.91-96

 

[8] Річний звіт Національного банку України за 2015 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=34667022

[9] Прийняття закону про посилення відповідальності власників банків – найголовніша реформа сьогодення [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу https://old.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=15141180

[10] Core principles for effective banking supervision [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : https://www.bis.org/publ/bcbs230.pdf

[11] Core principles for effective banking supervision [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : https://www.bis.org/publ/bcbs230.pdf

[12] Савчук С.С. Становлення правової регламентації банківської діяльності в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. №2. Том 1. С.91-96

 

[13] A framework for dealing with domestic systemically important banks [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : https://www.bis.org/publ/bcbs233.pdf

[14] Савчук С.С. Становлення правової регламентації банківської діяльності в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. №2. Том 1. С.91-96

[15] Нагребельний В.П. Законодавство про банківську діяльність: перспективи та напрямки розвитку [Електронний ресурс] – – Режим доступу до ресурсу : https://forinsurer.com/public/03/04/08/392

Оставить отзыв

Leave a feedback

Залишити відгук