Ольга Драчевська — Засновник, генеральний директор Юридичної компанії «Інколанс», кандидат юридичних наук,адвокат про актуальні питання медичної галузі України.
– Ініційована МОЗ реформа охорони здоров’я ставила на меті докорінно змінити не лише галузь, а й свідомість громадян, бо докорінно переінакшує звичні уявлення про медичні послуги як такі. Наскільки ми просунулися в реалізації реформи?
– Майже п’ять років тому в Україні стартували медична реформа, її основоположником став Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19.10.2017. На жаль, медреформу за ці роки повноцінно так і не вдалось реалізувати. Причин тому декілька: політичні дискусії навколо продовження реформи системи охорони здоров’я, недостатнє державне фінансування, слабка інфраструктура медичної галузі, підготовка кадрів тощо. До того ж, спалах COVID-19 в Україні вніс свої корективи та суттєво загальмував медреформу.
На мою думку, з першим етапом медичної реформи, який розпочався в квітні 2018-го, країна більш-менш впоралася. Нагадаю, тоді українці обирали свого сімейного лікаря та підписували з ним декларацію. Що стосується другого етапу, то тут не так все однозначно. Його старт планувався ще на липень 2019-го українці мали отримати послуги за програмою «Безкоштовна діагностика». На жаль, цього не сталося, старт відклали, а натомість розпочали комп’ютеризацію лікарень.
Окрім цього, з 01.04.2020 стартувала в повному обсязі Програма медичних гарантій (ПМГ). На сьогоднішній день це одна із ключових складових медичної реформи, адже ПМГ відповідає за перелік та обсяг медичних послуг і лікарських засобів, які пацієнтам буде оплачувати держава за гроші держбюджету.
Серед іншого слід згадати, що 20.08.2021 набрав чинності Указ Президента No 369/2021, який ввів в дію рішення РНБОУ від 30.07.2021 «Про стан національної системи охорони здоров’я та невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною допомогою». Це черговий меседж, який підтверджує, що держава рухається в напрямку реформування. Вважаю, що необхідно й надалі продовжувати медичну реформу, оскільки тільки так можна забезпечити справді якісне надання медичних послуг.
– 7 січня 2022 року набув чинності Закон No 1967-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України, що регулюють питання трансплантації анатомічних матеріалів людині». Які можливості відкриває Закон та що зміниться?
– Не випадково донорство органів та трансплантація у всіх розвинених країнах вважаються ефективним способом збереження нації. Наша країна не є виключенням, і за останні декілька років в Україні зробили десятки трансплантацій серця, сотні пересадок нирок, вперше пересадили легені та рогівку ока.
У 2019 році Верховна Рада ухвалила Закон про трансплантацію, який розблокував пересадку органів. Парламент дозволив за життя давати згоду на донорство, або ж після смерті це можуть зробити рідні. Окрім цього, запрацювала Єдина державна інформаційна система трансплантацій (ЄДІСТ), у якій знаходиться інформація про сумісність донора-реципієнта. Закон No 1967-ІХ передбачає, що підбір пари «донор-реципієнт» здійснюватиме ЄДІСТ, автоматично, за певними критеріями, без втручання людського фактору.
Ще один важливий момент, який регулює Закон No 1967-ІХ, це питання оплати трансплантацій. Документом передбачено, що держава оплачує всі трансплантації, і для пацієнта вони безкоштовні. В контексті продовження медичної реформи в Україні таке рішення можна тільки вітати!
– І ще щодо одного чутливого законопроекту No 6475 про допоміжні репродуктивні технології. Чи зможе держава дійсно якісно врегулювати питання ДРТ в Україні?
– На сьогоднішній день в Україні не існує законодавчого регулювання такої сфери медицини як допоміжні репродуктивні технології (ДРТ). Урядовий законопроект No 6475 покликаний вирішити це питання. Автори законопроекту пропонують дозволити процедуру сурогатного материнства лише в акредитованих медичних закладах. Документ чітко закріплює низку вимог до сурогатних матерів, зокрема, нерозголошення інформації про генетичних батьків та процедуру передачі дитини. Безперечно, законопроект No 6475 є вкрай чутливим, та вже викликав у суспільства та фахового середовища низку питань. Представники Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій також мали бесіду зі спікером Верховної Ради стосовного цього законопроекту. На мою думку, для повноцінної реалізації ДРТ в Україні необхідно провести додаткову роботу над документом, виважено підійти до захисту інтересів держави, сурогатних матерів та обов’язків біологічних батьків.
– Ну і один з найскандальніших законопроектів – про легалізацію медичного канабісу. Чи на часі цей документ та які існують застереження?
– Вже не перший рік це питання бентежить суспільство. Як показує міжнародний досвід, канабіс можна застосовувати не тільки у промислових, але й у медичних цілях. Так званий «Cánnabis satíva» чи виділені з нього хімічні речовини лікарі використовують для полегшення болю пацієнтів або лікування захворювань, пов’язаних з порушенням роботи нервової системи.
На мою думку, головною умовою для реалізації відповідної ініціативи в Україні має бути запровадження жорстокого державного контролю за продажем медичного канабісу, виключно за рецептом суворої звітності, які можуть виписувати тільки спеціальні лікарі, а його придбання лише у спеціалізованих аптеках, які контролює держава. Окрім цього, необхідно ще провести ґрунтовні дослідження впливу медичного канабісу на здоров’я людини та клінічні випробування відповідних препаратів.
– Керівництво держави всіляко сприяє «цифровізації». Наскільки коректно працює e-Health?
– Без перебільшення, саме пандемія COVID-19 стала тим важелем, який прискорив розвиток процесу цифровізації. За деякими оцінками, за 2020 та 2021 роки вдалося зробити те, на що у звичайних умовах знадобилося б років п’ять. А в консервативній сфері охорони здоров’я цифровізація йшла ще швидше.
Наразі в Україні активні декілька онлайн-сервісів із запису до лікаря, які підключені до e-Health. Це зручний інструмент, який заощаджує час пацієнтів, дає змогу залишати відгуки про лікаря та фактично мати медичну картку у своєму телефоні.
До речі, з 01.10.2021 усі заклади охорони здоров’я України перейшли на оформлення електронних лікарняних: лікар створює електронний медичний висновок про тимчасову непрацездатність і на підставі цього формується е-лікарняний в Електронному реєстрі листків непрацездатності. З нещодавнього анонсу МОЗ стало відомо, що незабаром планується запуск е-рецептів на антибіотики – один із трьох етапів реформи відпуску лікарських засобів. Слід згадати й про зручне отримання «COVID-сертифікатів» та довідок про одужання через додаток «Дія».
Та головне, щоб при взаємодії з онлайн-сервісами пацієнти були впевнені у надійності та захищеності персональних даних про стан здоров’я, адже вже існують приклади, коли така інформація потрапляли не в ті руки.
– Фінансування програми медичних гарантій значно зросло у 2022 році. Чи зможуть вони бути якісно забезпечені? На що мають право пацієнти відповідно до програми медгарантій?
– Безперечно, бюджет Програми медичних гарантій на 2022 рік суттєво зріс, і складає понад 157,3 млрд грн, це на 33,8 млрд грн більше, ніж у 2021 році. Завдяки цьому державі вдалося розширити ПМГ до 38 пакетів медичних послуг, серед яких з’явилась послуга хірургічної операції дорослим і дітям в умовах стаціонару одного дня. За кожним з цих пакетів передбачено певний обсяг медичної допомоги, яку лікарня має надати пацієнту безоплатно.
Також посилюються вимоги до надавачів медичних послуг, що покращує якість медичних послуг. Наприклад, Національна служба здоров’я України не укладатиме договори із надавачами, які здійснили більше 30 % переведень. Пацієнти також зможуть скористатися розширеною програмою «Доступні ліки», в яку відтепер включені препаратами для лікування хвороби Паркінсона, а також хронічного обструктивного захворювання легень.
Збільшення фінансування ПМГ-2022 дозволить лікарям більше сфокусуватися на потребах і безпеці пацієнта. Завдяки таким бюджетним змінам виграють усі, пацієнти отримають якісні медичні послуги, а лікарі достойну заробітну плату.
– Чи зможемо ми найближчим часом просунутись у впровадженні страхової медицини?
– На сьогоднішній день страхова медицина в Україні розвивається не так, як би хотілось. Перехід до страхової медицини – вкрай важливий крок в охороні здоров’я країни. Якщо ми говоримо про добровільне медичне страхування, то воно активно розвинуте здебільшого в корпоративному секторі. Тобто, усе фінансове навантаження лягає не на державу, а на роботодавця. Щодо обов’язкового медичного страхування, то вже декілька років МОЗ намагається докорінно змінити дану ситуацію.
На мою думку, для повноцінного введення обов’язкового медичного страхування необхідно завершення всіх етапів медичної реформи. Впровадивши ефективний механізм оплати медичних послуг на усіх рівнях, забезпечивши державний контроль за їх якістю та створивши умови для чесної конкуренцією на ринку медичних послуг, держава зможе запустити програму обов’язкового медичного страхування. Для цього знадобиться не рік і не два, а тому зараз слід сконцентруватися на успішному проведені наступних етапів медичної реформи.
– Як вплинуло реформування на статки медичних працівників? Чи «ходять гроші» за пацієнтом?
– З квітня 2020 року в Україні почав реалізовуватися принцип «гроші йдуть за пацієнтом». Проте актуальною проблемою залишається забезпечення медичних працівників гідними заробітними платами. На жаль, ми стали свідками невтішної кадрової ситуації у медичній сфері. Відтік лікарів та медичних сестер із системи охорони здоров’я прискорюється зростаючими темпами. Саме тому 12.01.2022 Кабмін ухвалив Постанову No 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я», яка передбачає підвищення заробітної плати лікарів та медсестер. Таким чином, з 01.01.2022 зарплата лікаря повинна бути не менше 20 тис. грн, медичної сестри – 13,5 тис. грн, забезпечення даного рівня заробітної плати визначено в Держбюджеті-2022.
Наші медичні фахівці є одними із найкращих у світі! Особливо сьогодні, коли вирує пандемія COVID-19, лікарі борються з великою небезпекою, рятують життя хворих та ризикують своїм, держава має посилено дбати про них. На мою думку, нашим політикам слід відійти від пустих обіцянок та нарешті перейти до справи, адже належне забезпечення фінансових гарантій і гідне фінансування медичної сфери – обов’язок держави!