Трансфертне ціноутворення — це, перенесення об’єкта оподаткування між пов’язаними (асоційованими) підприємствами з однієї юрисдикції в іншу заради отримання податкової вигоди.

З першого січня 2018 року набрав чинності Закон України № 2245-VIII.  Даний закон вніс зміни в Податковий кодекс України, а саме в сферу податкового контролю а також привніс зміни і щодо трансфертного ціноутворення.

Для визнання господарської операції контрольованою потрібно одночасне виконання двох встановлених Податковим Кодексом критеріїв.

Перший критерій вартісний — це обсяг річного доходу і обсяг операції з контрагентом.

Другий критерій — статусний — ким є нерезидент і як він пов’язаний з українським платником податків, де він зареєстрований, яка його організаційно-правова форма, чи сплачує він податок на прибуток (корпоративний податок) і за якою ставкою.

Контрольовані операції перевіряються на відповідність їх цін принципом «витягнутої руки» та  в разі їх невідповідності — можливе корегування ціни операції для цілей оподаткування.

Суть принципу «витягнутої руки» полягає в тому, щоб платник податку на прибуток отримав від контрольованої операції оподатковуваний прибуток в такій же сумі, яку він отримав би від неконтрольованої операції  (відповідно до пп. 39.1.2 Податкового Кодексу)  .

Незважаючи на те, що трансферне ціноутворення  працює в Україні вже майже 5 років, перші результати і практика тільки починають з’являтися. Завершуються перші перевірки, виникають судові спори тощо. У такій ситуації головна помилка бізнесу — недооцінка контролюючих органів, не приділення  недостатньої уваги звітності, складанню документації та формуванню процесів ціноутворення.  Трансферне ціноутворення вважається однією з головних податкових дисциплін в Європі та світі.