Юридична компанія

9:00 - 18:00

Працюємо з Пн по Пт

+380970792155

Facebook

Instagram

YouTube

Забезпечення позову.

Incolanse LTD ООО «Инколанс» ТОВ «Інколанс»

Восени 2017 року Парламентом був прийнятий Закон №2147-VIII, який кардинально реформував процесуальне законодавства України. Одним з пріоритетних завдань реформи, було суттєве оновлення та вдосконалення інституту забезпечення позову, разом з тим, зовсім нещодавно, 8 лютого 2020 року набрав чинності й Президентський Закон № 460-IX, який також покликаний зробити відповідний інститут ще більш дієвішим.

Процес забезпечення позову, дозволяє ще до розгляду справи по суті вживати заходів, щодо забезпечення виконання позовних вимог у майбутньому. Норми про забезпечення позовів, як і більшість інших норм в нових процесуальних кодексах, уніфіковані між собою. Для забезпечення позову зацікавлений учасник справи повинен подати в суд заяву, форма і зміст якого повинні відповідати вимогам процесуального закону(ст.. 151 ЦПКУ , ст.. 139 ГПКУ, ст.. 152 КАСУ).  У КАСУ забезпечення позову можливо також за ініціативою суду(ч.1 ст.150 КАСУ). Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд має провести оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності його вимог. Така правова позиція міститься, зокрема, у Постанові ВСУ від 24 квітня 2019 року у справі №826/10936/18 (провадження №К/9901/728/19) та у Постанові ВСУ від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17. Задоволення судом відповідної заяви, може бути певною гарантією зупинення негативних наслідків, які можуть зашкодити законним правам та інтересам особи, в інтересах якої подається позов.

Якщо ж раніше в процесуальних кодексах був чіткий перелік можливих заходів забезпечення позову, то в діючих кодексах він є невичерпним(ст..150 ЦПКУ, ст..137 ГПКУ). Невичерпність такого переліку призводить до різних дискусій з приводу віднесення до заходів забезпечення позову тих чи інших правових механізмів. Згідно з п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від двадцять другого грудня 2006 р. № 9 «за наявності відповідного клопотання можуть застосовуватися й інші види забезпечення, але з урахуванням встановлених обмежень». Зокрема в ЦПКУ, ГПКУ та КАСУ містяться й деякі обмеження щодо можливості застосування заходів забезпечення. Наприклад, на предмети, що швидко псуються не можна накласти арешт(ч.5 ст.150 ЦПКУ, ч.2 ГПКУ) , позов не можна забезпечити шляхом зупинення актів ВРУ, Президента України, рішень, актів НБУ(п.1,п.4, ч. 3. ст..151 КАСУ). А з набранням чинності Президентського Закону № 460-IX, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які мають своїм наслідком припинення, відкладення чи зупинення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних процедур, які проводяться від імені держави чи органу місцевого самоврядування(ч.11 ст.150 ЦПКУ).  На мою думку, така невичерпність э позитивною, оскільки, законодавець мав на меті надати можливість застосовувати й інші заходи, які на думку суду дозволять в повному обсязі реалізувати покладені на інститут забезпечення функції. А у разі потреби суд також має право застосувати одночасно декілька заходів забезпечення позову.

Сама ж заява про забезпечення позову може бути подано: до подання позовної заяви до суду, куди буде необхідно подати позов або в суд за місцезнаходженням предмета спору, якщо неможливо визначити суд, до підсудності якого відноситься розгляд позову; одночасно з подачею позову в суд, куди подається позовна заява; після відкриття провадження у справі в суд, у провадженні якого знаходиться справа. (ст. 152 ЦПКУ, ст. 138 ГПКУ, ст.153 КАСУ). Наприклад, до реформи процесуальних кодексів, в ЦПКУ можливо було подати відповідну заяви до подання позову, лише щодо справ про захист інтелектуальної власності. На разі це можна робити по всіх категоріях справ. Таким чином, після виявлення позивачем порушення його прав, він одразу може звернутися до суду із заявою про застосування заходів забезпечення позову. Суд повинен її розглянути протягом 2-х днів з дня надходження до суду без повідомлення учасників справи(ч.1 ст. 153 ЦПКУ). У разі задоволення заяви, протягом 10 днів позивач зможе ретельно та уважно підготувати позов та спокійно подати його до суду.

Разом з тим, у вітчизняному законодавстві з’явилася й така новела, як зустрічне забезпечення позову. У нових редакціях ГПКУ та ЦПКУ передбачена можливість зустрічного забезпечення, основною метою якого відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути викликані забезпеченням позову(ст. 154 ЦПКУ та ст.. 141 ГПКУ). Основна форма зустрічного забезпечення грошова. Заявник, щодо якого вжито заходи зустрічного забезпечення, зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі, яка встановлюється цим же судом. Окрім цього, зустрічне забезпечення може здійснюватися шляхом надання банківських гарантій, взяттям на поруки, або внесенням грошового забезпечення від іншої особи, що не заявником по справі. Термін надання зустрічного забезпечення не може перевищувати десяти днів з дня винесення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічному забезпеченні, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. (ч. 6 ст. 141 ГПКУ та ч.8. ст.. 154 ЦПКУ). До того ж, в порядку зустрічного забезпечення суд має право зобов’язати позивача вчинити певні дії, щодо усунення можливих збитків та інших ризиків відповідача, пов’язаних із забезпеченням позову. Заява яка відповідає таким вимогам має бути розглянута судом протягом 2-х днів.  Слід також звернути увагу, що в ЦПКУ передбачає два випадки, коли суд зобов’язаний його застосувати. Це відбувається, якщо: позивач не має на території України зареєстрованого місця проживання, відсутність майна в Україні еквівалентне розміру, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача(п. 1. ч. 3. Ст..154 ЦПКУ) . Або якщо у суду наявні докази того, що майновий стан позивача або його дії по відчуженню майна ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача(які можуть бути викликані забезпеченням позову) (п. 2. ч. 3. Ст..154 ЦПКУ). Тобто, якщо основним завданням заходів забезпечення є захист інтересів позивача, то зустрічне забезпечення, навпаки, захищає права та інтереси відповідача.

За останні декілька років інститут забезпечення позову суттєво модернізувався та став більш дієвим. Позивач та відповідач отримали «статус-кво», до ухвалення остаточного рішення суду. Натомість новела, щодо зустрічного забезпечення позову має бути більш детально науково досліджена для досягнення гармонізації та ефективності функціонування процесуальних кодексів. Перевагами заходів забезпечення позову є оперативність їх вжиття,невичерпний перелік таких заходів та можливість застосувати забезпечення позову до пред’явлення самого позову.

 

Оставить отзыв

Leave a feedback

Залишити відгук