Юридична компанія

9:00 - 18:00

Працюємо з Пн по Пт

+380970792155

Facebook

Instagram

YouTube

Захист платників податків.

податкової Вікіпедія

Коли будуть захищені платники податків?

 

Ольга Драчевська

радник з юридичних питань першого

віце-призедента Торгово-помислової палати України,

адвокат юридичної компанії «Інколанс»

 

Актуальним залишаються питання незахищеності платника податків від зловживань контролюючими органами своїми повноваженнями. Здійснюючи господарську діяльність, платники податків часто потерпають від порушень податкового законодавства внаслідок здійснення податкового контролю посадовими особами органів Державної фіскальної служби України. 

 

Сприяє цьому необізнаність платника податків, недосконалість приписів податкового законодавства, нечітке врегулювання Податковим кодексом України окремих процедур, неоднозначність судової практики та відверте зловживання з боку контролюючих органів, що вже стало певною закономірністю.

​Так, органи Державної фіскальної служби України спрямовують свою діяльність на попередження вчинення платниками податків порушень податкового законодавства. Згідно з п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України для попередження правопорушень контролюючі органи здійснюють систему заходів податкового ревізування з метою контролю за правильністю нарахування, повнотою й своєчасністю сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових і касових операцій, патентування, ліцензування й іншого законодавства.

​Одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові чи позапланові, виїзні чи невиїзні) і фактичні перевірки.

​Однак на практиці контролюючі органи перетворюють здійснення податкового контролю на засіб впливу й тиску на платників податків. Зловживання посадовими особами органів Державної фіскальної служби України своїми повноваженнями полягає в недобросовісному здійсненні й заподіянні шкоди правам і законним інтересам платників податків.

​Особливо гостро наразі постало питання порушень податкового законодавства органами Державної фіскальної служби України під час призначення та проведення фактичних або виїзних документальних перевірок.

Під час таких перевірок платники податків є максимально вразливими та незахищеними, оскільки процесуальний порядок здійснення контролю не є чітко врегульованим (прописаним), що вводить в оману платника податків і тим самим створює можливість для зловживання посадовими особами органів Державної фіскальної служби України своїми повноваженнями.

Проведення перевірки без наявності на те встановлених законом підстав, неправомірне застосування адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов’язків, неможливість оскарження факту призначення перевірки в разі допуску до проведення такої – усі ці обставини порушують права та законні інтереси платників податків і яскраво ілюструють їхню вразливість і незахищеність від зловживань своїми повноваженнями контролюючих органів.

Аналізуючи наявну систему податкового законодавства, потрібно зробити висновок, що вона має яскраво каральний нахил і, на відміну від адміністративної відповідальності, не знає інституту диференціації відповідальності та стягнень залежно від обставин вчиненого, а також суб’єктного складу правопорушення. Зазначене, очевидно йде врозріз з практикою Європейського суду з прав людини, що можливо проаналізувати в залежності від  кількості судових рішень, винесених саме на користь українських платників податків.

Разом з тим, відчувається глибокий перекіс податкової відповідальності у бік захисту державних інтересів, що нагадує часи радянського законодавства, де державна власність була більш захищена, ніж приватна. Зокрема, відсутня відповідальність фіскальних органів або органів казначейства за неповернення або несвоєчасне повернення платнику податків помилково сплачених чи переплачених коштів, за прийняття незаконних рішень про нарахування чи донарахування розміру податкових платежів та інші зловживання правами службових осіб податкових органів.

Що стосується відповідальності посадових осіб, вони зобов’язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно згідно із Кодексом, законами України та іншими нормативно-правовими актами (п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Кодексу).

Відповідно до ст. 65 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIІI  «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

​Окремо зазначаємо, що відповідно до п.п. 10 п. 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України посадові та службові особи органів державної влади, дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

​Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» було добавлено підпункт 21.2.1 до п.21.2 ст.21 Податкового кодексу України, яким розширено положення відповідальності контролюючого органу за прийняття неправомірного рішення.

​А відтепер, пп.21.2.1. п.21.2 ст.21 ПК України передбачено, що за прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов’язання платнику податків, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, а також безпосередній керівник такої посадової особи несуть відповідальність згідно із законом.

​Неправомірні дії працівників Державної фіскальної служби в багатьох випадках призводять до отримання платниками податків збитків. Згідно чинного цивільного законодавства України (ст.1166, 1167, 1174 ЦКУ) особа, якій завдано шкоди в результаті порушення її цивільного права має право на її відшкодування.

П. 21.3. ПКУ передбачено, що шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до норм ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа понесла або буде змушена зробити для відновлення порушеного права.

Винесення податкового повідомлення-рішення завжди  пов’язане із збільшенням грошових зобов’язань платника.  А отже,  спричиняє підприємству реальні збитки.

Наведу один приклад. Саме до таких висновків прийшов Київський апеляційний господарський суд, розглядаючи справу №  911/1361/16, в якому підприємство оскаржило ППР до адміністративного суду. У результаті ППР були скасовані, а відповідно, сплачені за ними кошти підлягали поверненню платнику податків. Підприємство також звернулося до господарського суду із позовом про стягнення збитків у вигляді процентів за користування кредитною лінію. У суді представникам підприємства вдалося довести причинно-наслідковий зв’язок між протиправною бездіяльністю податкового органу та понесеними збитками, що в свою чергу дозволили повернути не тільки надлишково сплачені кошти, а й стягнути реально понесені збитки. Питання про особисту відповідальність посадових осіб так і лишаються відкритими.

 

 

Оставить отзыв

Leave a feedback

Залишити відгук