«За кулісами Інтерполу: Нюанси міжнародного розшуку»

«За кулісами Інтерполу: Нюанси міжнародного розшуку»

Мабуть, кожен з вас хоч раз чув про таку організацію як Інтерпол, чи то з кримінальних новин, детективних книжок чи кінофільмів. Проте не кожен знає чим саме займається ця організація, що з себе представляє, як здійснює свою діяльність та як оголошує осіб у міжнародний розшук. Тож пропоную разом дослідите це питання.

Міжнародна організація кримінальної поліції (більш відома як Інтерпол), – це організація, яка об’єднує правоохоронні органи з різних країн задля боротьби та контролю за розповсюдженням міжнародної злочинності [1]. Організація координує зусилля поліції, шляхом обробки даних в інформаційній системі Інтерпол, надаючи правоохоронцям інформацію, яка допомагає виявляти та затримувати фігурантів міжнародних злочинів.

Юрисдикція Інтерполу поширюється на всі види злочинів, при цьому її члени (станом на 2023 рік це 195 країн світу[2]) не можуть безпосередньо виконувати поліцейські функції на території країн-членів. Щодо співпраці між Україною та Інтерполом то наші правоохоронці почали співпрацювати з закордонними колегами ще в далекому 1990 року, коли було створено Національне центральне бюро (далі за текстом – НЦБ)  СРСР. А в 1992 році, після здобуття незалежності, Україна, вже в статусі повноправного члена, вступила до Інтерполу. Станом на сьогодні функції НЦБ виконує Національна поліція України[3].

Одним з головних завдань Інтерполу є тримання під постійним контролем міжнародне пересування злочинців. Країни-члени організації отримують від Інтерполу доступ до баз даних, які допомагають перевіряти певних людей, їхні документи та транспортні засоби.

В Інтерполі діє система повідомлень й міжнародних запитів про співпрацю та сповіщення щодо наявності загрози, які й допомагають країнам-членам ефективно обмінюватися інформацією щодо злочинів.

Усього існує вісім типів повідомлень, так названих карток Інтерполу, сім з яких умовно поділені за кольорами:

• червоний – розшук підозрюваного/обвинуваченого/засудженого до екстрадиції;
• жовтий – розшук осіб, зниклих безвісти або тих, хто не може ідентифікувати себе самостійно;
• блакитний – збирання відомостей про особу, її місце знаходження в інтересах кримінального провадження (не обов’язково має бути статус підозрюваного та обрано запобіжний захід);
• чорний – невпізнані загиблі;
• зелений – потенційні злочинці, рецидивісти і т.д.;
• помаранчевий – попередження про серйозну загрозу власності або здоров’ю людей;
• фіолетовий – злочинні схеми, знаряддя злочину і т. д.

Восьмою карткою називають – «окрему картку» до якої належать: особи, організації та компанії, що знаходяться під санкціями Ради безпеки ООН.

Більше детально хочу зупинитися на найпоширенішій картці, яку видає Інтерпол, а саме, картці червоного кольору.

Так, на вимогу країни-члена, міжнародного суду або трибуналу Інтерпол може видати на особу, яка переховується, червоне повідомлення. Віднесення особи до червоних списків може створити для неї ряд неприємних наслідків, починаючи з проблем під час отримання візи, і закінчуючи фактичним затриманням. Говорячи простіше, червона картка – своєрідний сигнал для всіх країн-членів організації, що відповідну особу необхідно затримати. Зверніть увагу, що лише факт присвоєння особі відповідного статусу у базі Інтерполу не є ствердженням її винуватості у вчиненні злочину, оскільки він лише свідчить, що одна з країн учасниць організації видала рішення про її арешт.

Червона картка може бути опублікована, зокрема, за наступних умов:

• злочин розглядається як серйозне правопорушення загального права і визнається кримінальним у більшості національних юрисдикцій.
• розшук спрямований на притягнення до відповідальності, якщо мінімальний строк покарання становить не менше 2 років позбавлення волі, або на відбування покарання строком не менше 6 місяців позбавлення волі;
• запит відповідає цілям Інтерполу, служить цілям міжнародного співробітництва і не є інструментом для незаконного переслідування, зокрема, він не має політичних, військових, релігійних або расових мотивів, не стосується порушень адміністративного характеру, приватних цивільних справ і т. д.

• особа оголошена в розшук відповідно до чинного законодавства з метою притягнення до відповідальності або відбуття покарання.

• існує дійсний ордер на арешт, який видається у формі рішення суду про застосування запобіжного заходу, такого як тримання під вартою.

Червона картка – чи це назавжди? Ні, у разі встановлення підстав для видалення інформації з бази даних необхідно звернутися до Інтерполу, а саме до одного з його структурних органів – Комісії з контролю за файлами (далі – Комісія) із відповідним запитом[4]. Саме на Комісію покладаються повноваження щодо перевірки того, що інформацію щодо розшукуваної особи внесено та опрацьовано в базі даних Інтерпол відповідно до вимог організації. Комісія займається розглядом клопотань на отримання доступу, виправлення або видалення даних щодо осіб, які перебувають у міжнародному розшуку та щодо яких були видані та опрацьовуються повідомлення, у тому числі й червоного кольору.

Звертаю вашу увагу на можливість особи звернутися до Комісії з метою перевірки наявності будь-якої інформації (зокрема, наявності карток) щодо неї в Інформаційній системі Інтерпол. У випадку, якщо особа вважає, що включення її до списку розшукуваних осіб було здійснено з порушенням правил, вона має право звернутися з запитом на коригування або видалення інформації, надаючи при цьому обґрунтовані докази такого порушення.

Якщо запит буде схвалено, інформацію виключать та нададуть особі відповідне підтвердження цьому. Крім того, заявнику буде надіслано повідомлення щодо майбутніх дій, які Інтерпол планує вжити після розгляду запиту. У випадку відмови Комісії в коригуванні або видаленні інформації, передбачена можливість перегляду такого рішення Комісією за умови наявності відповідних підстав і дотримання спеціальних вимог. Під час розгляду клопотання Комісія може призначити тимчасові заходи щодо блокування повідомлення до ухвалення нею остаточного рішення.

Превентивне клопотання як запобіжник неправомірного розшуку. Особа має право подати до Комісії превентивне клопотання задля того, щоб при надходженні запиту на внесення до бази даних Інтерпол інформації стосовно неї, Комісія одразу звертала увагу чи було забезпечено дотримання принципів прав людини та чи не було зі сторони правоохоронців допущені зловживання системою Інтерполу. Серед іншого, для всебічного з’ясування певних обставин, Комісія також може надіслати запит заявнику для надання пояснень щодо запиту НЦБ перед остаточним рішенням про задоволення чи відмову у задоволенні відповідного запиту НЦБ.

Підсумовуючи вищезазначене, можна сказати, що Інтерпол відіграє важливу роль у забезпеченні міжнародної безпеки й правопорядку та сприяє налагодженню співпраці між правоохоронними органами з усього світу задля боротьби з транснаціональною злочинністю.

1. What is INTERPOL? (Електронний ресурс)//офіційний сайт Інтерполу. – Режим доступу https://www.interpol.int/Who-we-are/What-is-INTERPOL
2. Member countries (Електронний ресурс) // офіційний сайт Інтерполу. – Режим доступу https://www.interpol.int/Who-we-are/Member-countries
3. Постанова КМУ від 25.03.1993р. №220 «Про Національне центральне бюро Інтерполу» (Електронний ресурс) // сайт Верховної Ради. – Режим доступу https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-93-%D0%BF#Text
4. Commission for the Control of INTERPOL’s Files (CCF) (Електронний ресурс) // офіційний сайт Інтерполу. – Режим доступу https://www.interpol.int/Who–we–are/Commission–for–the–Control–of–INTERPOL–s–Files–CCF