Примирення по-перуанськи

Примирення по-перуанськи.

Альтернативне вирішення спорів лежить в основі правової системи Республіки Перу.  Це пішло від традиційної практики давніх корінних народів у колоніальний період.  У колоніальні часи мировий суддя призначався для вирішення суперечок у малих містах та сільських районах на основі закону, справедливості та посередництва.  Саме цьому, завдяки багаторічному досвіду примирення та позитивному впливу інших медіаційних процесів в Латинський Америці – в Перу було створено обов’язкову систему медіації в 1997 р. (Закон № 26872 «Про примирення»). На таке рішення також вплинув і Латиноамериканський Конгрес альтернативних способів вирішення конфліктів, що відбувся Сан-Хосе, столиці Коста-Ріка, в тому ж 1997 р. Цікаво, що у Латинській Америці, є країни, які посилили позасудове примирення (Перу, Колумбія, Гондурас, Болівія), а інші країни посилили позасудове посередництво (Аргентина, Еквадор, Чилі, Мексика).   

Отже, станом на сьогоднішній день, Закон «Про примирення» № 26872 від 1997 р. , зі значними змінами, які відбулись у червні 2008 р. (Законодавчий декрет 1070), та з подальшими змінами  – є головним документом у Перу, який регулює медіацію(примирення). Першочергова мета Закону №26872 була розвантажити судову систему Перу та забезпечити доступ до правосуддя для людей з обмеженими економічними ресурсами. Процес становлення медіації відбувався поступово, наприклад у 2001р. , у Перу, обов’язкове позасудове примирення було запроваджене лише в двох районах Ліма та Каллао.

Сама ж процедура примирення розпочинається, коли особа подає відповідний запит до Центру позасудового примирення (ЦПП) в усній або письмовій формі. Якщо ж обидві сторони подають запит, примирна сесія проводиться того ж дня після призначення позасудового примирителя ЦПП. Якщо в день та час, встановлені для примирного слухання, обидві сторони беруть участь і домовляються, процес примирення завершується і складається протокол, який має чітко виконуватись. У разі якщо обидві сторони не беруть участі, процес примирення завершується і складається протокол про  відсутність сторін. До речі, якщо на процедурі примирення присутня лише одна сторона, їх знову запрошують на другу і останню сесію, якщо ситуація не змінилась на другій сесії – процес примирення завершується, та складається протокол про відсутність однієї із сторін. До речі, Міністерство юстиції Перу, відповідальне за регулювання адміністративної діяльності ЦПП, який в свою чергу відповідальний за впровадження механізмів альтернативного вирішення конфліктів в Республіці.

Осіб, відповідальних за примирення сторін, в Перу називають позасудовими примирителями.  Це особи, які навчені техніці переговорів, володіють навичками механізму альтернативного вирішення спорів та акредитовані в Міністерстві юстиції Республіки Перу. Для того щоб стати позасудовим примирителем, особа має пройти відповідний навчальний курс, який триває 120 академічних годин. Наступний крок – це закріплення навичок примирення, продиктований Національною школою позасудового примирення або Навчально-тренувальними центрами для примирителів. І тільки після цього, особу акредитують в ЦПП.

Особливої уваги в Перу приділяють примиренню сімейним конфліктам. Зокрема до ЦПП можуть звертатися подружжя, батьки та діти для вирішення своїх сімейних конфліктів, які будуть розглянуті в найкоротші строки, що в свою чергу дозволяє громадянам економити свій час та кошти. Закон № 26872, докорінно змінив спосіб вирішення конфліктів сімей. Особливо це відчувається, якщо поглянути на практику, яка склалась у Перу у 20 ст. , коли сім’ям іноді доводилось роками чекати, щоб вирішити свої сімейні конфлікти.

Таке позасудове примирення дає можливість сім’ї самовизначитись, беручи до уваги багато важливих чинників, таких як інтереси дитини,подружжя тощо. Спільне рішення у позасудовому примиренні, напрацьовується лише за згодою самих батьків або подружжя, що перебувають у конфлікті. Саме цьому, сторони є більш відповідальними за  результат домовленостей, ніж тоді, коли таке рішення було обрано третьою стороною, такою як суддя, під час судового процесу.

Ще одним плюсом позасудового примирення, яке проводиться в ЦПП – є конфіденційність такого процесу. Завдяки цьому вся інформація, яка збирається під час примирення, є повністю конфіденційною, що дозволяє батькам або подружжю мати більше свободи при напрацюванні ідеального для них рішення, на відміну від судового процесу.

Сама ж процедура примирення сім’ї, в Перу, не є обов’язковою. Сторони вільно можуть приймати рішення, стосовно того, чи брати участь у позасудовому примирному процесі, або чи йти до суду. Спеціально для сімейних конфліктів, Законом «про примирення» передбачається залучення  до процесу сімейного посередника. Фактично, це особа, яка допомагає членам сім’ї, що перебувають у конфлікті, знайти взаємовигідне його рішення. Сімейним посередником можуть бути акредитовані позасудові примирителі,які пройшли спеціалізований курс з сімейних питань (мінімум 60 академічних годин).

Підбиваючи підсумки, необхідно відзначити, що в сучасному світі вирішення спорів за допомогою альтернативних способів є необхідною як для комерційних організацій, так і для держав. В Республіці Перу позасудове вирішення спорів , шляхом примирення діє вже більше двадцяти років. За ці роки цей процес суттєво прогресував, особливо у питаннях щодо вирішення сімейних конфліктів. Якщо брати загальну картину, то у Латинській Америці дослідження в сфері медіації ведуться дуже широко та активно, особливо в таких країнах як Аргентина, Мексика, де медіація застосовуються в життєвій практиці з початку другого тисячоліття. Розвиток та подальше поширення системи медіації у Перу сприятиме розвантаженню судів, покращенню якості примирного процесу та його доступності,а також прискоренню правосуддя.