Тетяна Гуренко «Про захист інвестицій в Україні» на телеканалі «Перший діловий».

Друзі, Юридична компанії «Інколанс» розширює свій спектр послуг щодо надання консультацій у сфері інвестування ! До Вашої уваги, інтерв’ю нашої колеги та експерта з інвестиційного бізнесу Тетяни Гуренко на телеканалі «Перший діловий».( https://fbc.net.ua/programs/tatyana-gurenko-osnovnye-problemy-investorov/)

Протягом усього періоду незалежності нашої країни головними «вузькими» місцями залишалися недосконалість законодавчої бази щодо регулювання інвестиційної діяльності та несприятливий інвестиційний клімат практично за усіма його базовими складовими.

Тетяна Олександрівна надасть відповіді на те, як захистити вкладені інвестиції, в умовах повної недовіри інвесторів до справедливої ​​державної та судової системи в Україні?

Експерт також поділиться досвідом,  як захистити права на інтелектуальну власність інвестора і права на торгову марку, та розповість про дві існуючі форми захисту прав інтелектуальної власності в Україні: юрисдикційну та неюрисдикційну.

Розглядаючи проблеми й недоліки залучення іноземних інвестицій на сучасному етапі розвитку, слід відмітити, що несприятливий інвестиційний клімат та недосконале законодавство і дотепер є головуючими.

Основними недоліками нормативно-правового забезпечення іноземного інвестування в Україні на сучасному етапі розвитку, як і раніше, можна визначити:

– велику кількість законодавчих актів (більше 100), яка до того ж постійно збільшується, та внесення до них постійних змін та доповнень (наприклад, з метою регулювання здійснення національних проектів та реалізації інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна»);

– суперечливість тлумачення деяких положень нормативних документів (так, у Закон України «Про режим іноземного інвестування» так і не було внесено змін щодо роз’яснення формулювання «згідно з чинним законодавством»);

– недосконалість податкового законодавства у частині обліку витрат;

– значні розбіжності у нормотворчості регіональних органів державної влади (зокрема, стосовно умов (термінів, оплати, переліку необхідних документів) реєстрації та перереєстації іноземних інвестицій);

– відсутність дієвих механізмів державно-приватного партнерства при здійсненні інвестиційних проектів.

Під поняттям «інвестиція» слід розуміти всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Такими цінностями можуть бути: ▪ кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); ▪ рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); ▪ майнові права інтелектуальної власності; ▪ сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”); ▪ права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;  інші цінності. Інвестиції, що спрямовуються на створення (придбання), реконструкцію, технічне переоснащення основних засобів, очікуваний строк корисної експлуатації яких перевищує один рік, здійснюються у формі капітальних вкладень.

Захист прав інтелектуальної власності – відповідальний етап в управлінні нею. Без наявності ефективної системи захисту всі результати попередніх дій, що пов’язані з її створенням, правовою охороною і використанням можуть бути зведені нанівець. У наш час фактор захисту прав набуває ширшого значення ще й тому, що у зв’язку зі швидким розвитком технологій виникла можливість порушення прав у таких обсягах, які були неможливими кілька десятиліть тому.

Порушення прав, тобто їх використання без дозволу правовласника, може відбуватися як у рамках договору, укладеного між правовласником і користувачем, так і в разі позадоговірного використання прав. Порушником прав найчастіше буває недобросовісний конкурент. Але в окремих випадках ним може бути держава й навіть колега-співавтор.

В Україні є дві форми захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційна та неюрисдикційна . Неюрисдикційна форма передбачає захист права інтелектуальної власності своїми силами, без звернення по допомогу до державних або інших компетентних органів, тобто самозахист. Наприклад, це може бути відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про передачу (уступку) майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним договором, відмова від виконання недійсного договору тощо. Обрані засоби самозахисту мають бути не забороненими законодавством та не повинні суперечити моральним засадам суспільства .

Юридичні форми захисту застосовують два порядки захисту: загальний (судовий) та спеціальний (адміністративний). Загальний порядок захисту здійснюється в судах.

Україна надає гарантії у вигляді національного режиму, що застосовується до іноземних інвестицій, застосування гарантій, що діють на момент здійснення інвестицій, протягом наступних десяти років, захисту від націоналізації, відшкодування збитків, викликаних діяльністю органів державної влади України, права на репатріацію скоєних в Україні інвестицій та  надходжень від інвестиційної діяльності.

У разі інвестиційного спору, одним з найбільш ефективних засобів правового захисту є інвестиційний арбітраж.  Іноземний інвестор має право подати заяву в арбітраж відповідно до ДІД або Конвенції МЦВІС з метою відновлення порушених прав.  Однак, якщо держава, що програло справу, відмовляється відшкодувати певну суму, інвестори повинні звернутися до національних судів з метою визнання та виконання рішення інвестиційного арбітражу.