Юридична компанія

9:00 - 18:00

Працюємо з Пн по Пт

+380970792155

Facebook

Instagram

YouTube

Єдина база публічних діячів.

Incolanse LTD ООО «Инколанс» ТОВ «Інколанс»

Розкажіть, будь ласка, про компанію: коли і ким заснована, основні напрямки діяльності.

У 2013 році я заснувала юридичку компаю «Інколанс» для впровадження підходів, які спрощують життя бізнесу. Наш колектив складається із професійних адвокатів, юристів, аудиторів, фахівців із морської та портової логістики , зовнішньоекономічної діяльності та бухгалтерського обліку.  Ми консультуємо як національні так і міжнародні компанії.  Надаємо послуги щодо повного спектру правових  питань. Основними напрямами діяльності компанії є: банківське та фінансове право, міжнародна торгівля, корпоративне та комерційне право, кримінальне право.

ЮК «Інколанс» є почесним членом Європейської бізнес асоціації, Торгово-промислової палати України та Торгово-промислової палати Києва.

Будь ласка розкрийте поняття – публічний діяч?

Публічні діячі – це особи, які відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» є національними, іноземними публічними діячами, діячами, які виконують політичні функції у міжнародних організаціях.

 

Тобто, це перші особи держави які виконують ті чи інші державні функції?

 

Саме так, починаючи із президента України, закінчуючи керівниками державних підприємств, тощо.

 

Але чому питання про визнання діяча публічним визиває такий резонанс?

 

По-перше, слід почати з того, які саме ризики стоять перед державою, у частині особливої пильності щодо публічних діячів. Оскільки, публічними діячами ми визначаємо всіх тих, хто так чи інакше має владні повноваження, саме тому держава та міжнародні організації вважають таких осіб такими, що мають джерело корупційних ризиків та ризиків відмивання корупційних коштів. Через це, до публічних діячів мають бути застосовані особливі правила контролю фінансових операцій, що дозволить своєчасно виявляти випадки легалізації коштів, набутих ними в результаті корупційних діянь, зокрема отримання хабарів, розкрадання, неправомірного привласнення або нецільового використання майна, зловживання службовим становищем тощо.

І на кого саме покладений контроль щодо моніторингу за відповідними фінансовими операціями?

Перш за все на Державний фінансовий моніторинг та Національний Банк України, які в свою чергу, зобов’язали нести тягар контролю за фінансовими операціями  – банківські установи.

Так, за 2017 р. на банківські установи було накладено штрафних санкцій за порушення правил фінансового моніторингу на суму 40,4 млн грн.  Санкціям були піддані 13 банків з 33 перевірених. Причому нарахування штрафних санкцій за  9 «вагомих» порушень потягнули на 37,5 млн грн. Перевірка виявила ознаки ведення ризикової діяльності (фіктивне підприємництво/схемні операції з відмивання коштів). Тобто, банківські установи мають одноосібно нести відповідальність за схвалення тих чи інших фінансових операція. Фактично, Національний банк відмовляється роз’яснювати українцям та представникам фінансових установ за якими правилами працює система фінансового моніторингу.

І до чого тут проблема з визнанням публічним діячем?

Це одна з ключових проблем з якими стикаються українські фінансисти — виконання вимог законодавства щодо верифікації та ідентифікації клієнтів-публічних діячів.

Більш того, існування цієї проблеми визнає і сам Національний банк, оскільки неналежне виконання заходів щодо ідентифікації публічних діячів або пов’язаних з ними осіб значиться на першому місці в списку найбільш частих порушень законодавства щодо протидії відмиванню коштів. Банкірам залишається лише розводити руками, оскільки виконати їх просто неможливо. Адже відстежити всі зміни неймовірно складно. А єдиної бази публічних діячів якою могли б користуватися банкіри в Україні не існує

Тобто, фінансові установи при ідентифікації публічного діяча користується виключно власними ресурсами? Які саме ресурси мають фінансові установи  для ідентифікації публічного діяча?

Щоб догодити регулятору у частині ідентифікації клієнтів-публічних діячів, фінансовим установам  доводиться використовувати усі наявні інтернет-ресурси, власні напрацьовані бази даних та ретельно перевіряти інформацію, що вказана клієнтом в анкетах-опитувальниках. З інтернет-ресурсів вони користуються Відкритим реєстром національних публічних діячів, Єдиним державним реєстром декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, інтернет-довідником «Офіційна Україна сьогодні» та офіційними веб-сайтами органів державної влади України.

Чи можна назвати методи якими користуються фінансові установи ефективними?

 

На мою думку, і це підтвердять в будь-якій фінансовій установі, всі дії  щодо пошуку та виявлення публічного діяча, а тим паче близьких або пов’язаних з ним осіб є малоефективними. Звинувачення фінансових установ у приховуванні приналежності особи до публічного діяча є безпідставними, оскільки: інтернет-джерела містять інформацію лише щодо чинних керівників державних органів та державних підприємств, а Закон передбачає виявлення також осіб, які останні три роки виконували визначені публічні функції.

Чим саме керується регулятор коли нараховує штрафні санкції фінансовій установі за порушення законодавства щодо протидії відмиванню коштів?

Як мені відомо, для нарахування відповідних штрафних санкцій, НБУ все ж таки має єдину базу даних публічних діячів. Власне, в результаті звірки з нею і виявляються факти порушень. Фінансові установи неодноразово зверталися до НБУ з приводу надання доступу до цих реєстрів. Адже, як вони можуть гарантувати регулятору, що через тиждень після відкриття рахунку публічний діяч не одружиться або непублічний обійме «публічну» посаду? Все це вкрай тяжко відстежити.

Тобто, надаючи ту чи іншу фінансову послугу будь-кому зі своїх клієнтів, фінансові установи йдуть на ризик отримання штрафних санкцій від регулятора за недодержання вимог законодавства щодо верифікації та ідентифікації клієнтів-публічних діячів?

Саме так, санкції є, а єдиного дієвого алгоритму визначення публічного діяча або особи пов’язаною з нею не має. І від цього страждають не тільки фінансові установи, а й рядові українці.

Непоодинокі випадки, коли клієнти повідомляють про все нові епізоди абсурдних відмов з боку банкірів надавати найпростіші послуги. Надзвичайна пильність фінансистів вже переходить межі здорового глузду. Наразі фінансові установи вимагають документи на суми набагато нижчі за порогові 150 тис. грн., відмовляються відкривати рахунки та не надають кредити.

В Україні почастішали випадки відмови банківських установ відкривати рахунки новоствореним юридичним особам. У НБУ пояснюють, що банківські установи правильно вчиняють, адже нові компанії «зі зрозумілих причин» (відповідь прес-служби Нацбанку) нерідко використовуються для легалізації кримінальних доходів. І додають, що закон вимагає в обов’язковому порядку моніторити операції новоствореної юридичної особи. Тим самим НБУ визнав свій підхід до цього питання, замінивши «презумпцію невинуватості на презумпцією вини».

Чи доводиться сподіватися банкірам на більш зрозумілий підхід НБУ з приводу організації процесу первинного моніторингу?

Нажаль, на даному етапі ні, не доводиться. Оскільки, на думку НБУ, впорядкувати велику кількість нормативних актів і роз’яснень НБУ з приводу організації процесу первинного фінансового моніторингу мав би ЗУ «Про валюту і валютні операції». Останній же ніяк не вирішує проблему розрізненості підзаконних актів, що визначають валютні правила, а відповіді на конкретні запитання спрямовує вирішувати до нинішніх чи майбутніх постанов НБУ.

Який вихід Ви бачите із зазначеної ситуації? Що саме потрібно робити фінансовим установам для виконання завдання із фінансового моніторингу?

Значення фінансового моніторингу надзвичайно важливе  для держави у боротьбі зі злочинністю та корупцією. Саме через операції в фінансових установах злочинці та корупціонери намагаються легалізувати доходи, отримані незаконним шляхом. Відкривають рахунки новостворені фіктивні фірми, проводять операції із зняття/внесення готівки, намагаючись приховати готівку від оподаткування, перераховують та отримують кошти від сумнівних операцій. Завдання фінансового моніторингу в фінансових установах покликаний  своєчасно виявляти, реєструвати та надавати відомості до уповноважених органів – Держаної служби фінансового моніторингу та Національного банку України. Але, тільки злагоджена робота усіх гілок фінансового моніторингу сприятиме  боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

 

Виходячи з вище зазначеного для професійного виконання завдань фінансового моніторингу необхідно створити на державному рівні базу даних, в якій буде наявна вся інформація та історія змін щодо належності особи до публічного діяча або  близької чи пов’язаної із публічним діячем особою.

Оставить отзыв

Leave a feedback

Залишити відгук